Представлені результати вивчення антропогенно трансформованних флор санітарно-захисної
зони запроектованого Шиманівського гірничо-збагачувального комбінату (ГЗК) у м. Кривий
Ріг і суміжної території. Вивчений видовий склад флор напівприродних екосистем,
агроекосистем і техногенних екосистем. Проведені систематичний, екологічний, географічний,
біоморфний, еколого-ценотичний аналізи виділених флор. Визначена созологічна цінність
флори санітарно-захисної зони і прилеглої до неї території балки Зеленої. Зроблений прогноз
впливу ГЗК на флору та рослинність.

Наведено дані про стан рослинного покриву верхнього ярусу породного відвалу вугільної
шахти (шахтоуправління № 5 “Західне”). Наведено коротку характеристику едатопу та
визначено основні параметри екологічних умов породних відвалів шахт. Виявлено видовий
склад рослин під час спонтанного заростання різних ділянок породного відвалу. Визначено
запас насіння рослин у субстраті. Розраховано коефіцієнт поширення видів рослин та зроблено
прогноз про їхнє можливе розповсюдження.

Основные насаждения Долгинцевского дендропарка характеризуются: несформированной
вертикальной структурой (в большинстве случаев отсутствуют ярусы подлеска и кустарников),
уплотненными посадками первого (до 1400 шт./га, в среднем 340 шт./га) и особенно второго
(до 1725 шт./га, в среднем 720 шт./га) ярусов. Установлено, что для этих насаждений также
характерно: невысокие уровни запасов стволовой древесины (70-270 м³/га, в среднем 190 м³/га), а также ослабленное (55–75 % по шкале В.А. Алексеева) и сильно ослабленное относительное (40-45 % по шкале В.А. Алексеева) жизненное состояние.

Використання рослинності для індикації дозволяє досить точно оцінити якісні зміни, які
відбуваються в літоземах у процесі їхнього біологічного освоєння. Наведено екоморфічну
характеристику рослинного покриву техноземів Нікопольського марганцево-рудного басейну.
Ця характеристика дозволяє дати інтегральну оцінку екологічним режимам, що існують у
даному біогеоценозі.

Оцінено мінливість ISSR локусів, ампліфікованих за сімома праймерами (UBC-808, UBC-811,
UBC-817, UBC-818, UBC-823, UBC-825, UBC-830) в популяціях чотирьох видів роду
Astragalus L. на південному сході України. Розмір ампліконів варіював від 170 до 1394 пар
нуклеотидів. Середня кількість локусів складала 64,4 локуси на праймер. Підтверджено
можливість застосування цих ISSR локусів для оцінки генетичного різноманіття українських
видів роду Astragalus L.

За 17 алозимними локусами досліджено гетерозиготність вибірок різновікових дерев сосни
крейдяної (P. sylvestris var. cretacea Kalenicz. ex Kom), які суттєво різняться за інтенсивністю
радіального росту, в популяції, що відновлюється в заповіднику «Крейдяна флора».
Розбіжностей за рівнем середньої гетерозиготності між об’єднаними вибірками дерев з меншим
(група 1) та більшим (група 2) діаметром стовбура практично не було виявлено, однак ці групи
відрізнялися тим, що у першій групі переважали генотипи з 1–3 (78,10%) гетерозиготними
локусами, а в другій групі – з 2–4 (77,2%) гетерозиготними локусами. Встановлено, що дерева з
відмінностями у радіальному рості стовбура значно відрізняються за рівнем наявної
гетерозиготності за окремими локусами (Fdh, Adh-2, Dia-1, Dia-2).

Вивчено генетичний контроль ферментів GOT, FDH, ACP, GDH, ADH, SOD, DIA, LAP, MDH в
мегагаметофітах насіння Juniperus communis L. з природних популяцій в Українських Карпатах.
Отримано чітке електрофоретичне розділення для алельних продуктів 19 локусів. Дослідження
сегрегації алелів гетерозиготних дерев в цілому підтверджує моногенне успадкування
виявлених алозимних варіантів.

Вивчено алозимну мінливість 9 ферментных систем (FDH, GDH, ADH, MDH, GOT, ACP, SOD,
DIA, LAP) клена гостролистого (Acer platanoides L.) у алейних насадженнях уздовж міської
автомагістралі. У результаті електрофоретичного разділення ізоферментів з листових зачатків
ідентифіковано 17 локусів, серед яких 9 були поліморфними (Gdh, Mdh-В, Mdh-С, Acp-В, Lap-А, Lap-В, Dia-В, Got-А, Got-В).

Досліджено особливості репродукції Salvia officinalis L. при інтродукціі на південний схід
України. Плодоцвітіння рослин склало 82% з перевагою утворення 1−3-х еремів в ценобії.
Доказана кореляційна залежність між довжиною тирсу і кількістю квіток, еремів. Це дозволяє
оцінювати репродуктивну здатність рослин і проводити їх інтродукційну оцінку.

Оцінювалася можливість та ефективність використання синтетичних регуляторів росту (РР) з
метою поліпшення показників проростання насіння кормових злаків. В рамках лабораторного
досліду вивчали вплив двох РР, – «Грейнактиву-С» (солі полігексаметіленгуанідіну) та
«Імуноцитофіту» (арахідонова кислота), на показники проростання насіння Elytrigia elongata
‘Сарматский’ та F. regeliana ‘Лиманская’. Визначали енергію проростання (ЕПН) і лабораторну
схожість (ЛСх). Стимулятор «Грейнактив-С» в досліді підвищував ЛСх насіння злаків, однак
негативно впливав на показник ЕПН. Препарат «Імуноцитофіт» негативно впливав на
показники ЕПН та ЛСх насіння обох злаків. Для включення вищезгаданих РР у систему
агротехнічних заходів необхідні додаткові лабораторні і польові експерименти для з’ясування
регламентів використання цих препаратів.