Інтродукція рослин розглянута як цілеспрямований процес залучення нових культигенів і природних видів
з метою збагачення рослинних ресурсів з подвійним кінцевим результатом – окультуренням і натуралізацією.
На прикладі декількох ботанічних садів України підтверджений постулат інтродукції як процесу,
що закінчується натуралізацією. Для будь-якого чужорідного виду необхідний певний час для адаптації
до місцевих умов і надбання критичного обсягу гено- і фенотипічної мінливості, формування адаптаційних
властивостей, що забезпечують його подальше спонтанне розповсюдження («ecological long-term effects
of cultigens», «lag-phase»). Запропоновано створити у складі Ради ботанічних садів та дендропарків України
комісію з фітоінвазій з методичними та інформаційними функціями.

Наведено підсумки 7-річних робіт з формування колекції видів трав’янистих і деревних рослин природної
флори Удмуртії та інших регіонів Росії, створення експозицій з них. Висвітлено результати мікроклонального
розмноження рідкісних видів рослин. Відзначено, що протягом цих років у Ботанічному саду колекція
видів природної флори поповнилася і на сьогодні складає 521 вид.

Представлено краткое ботаническое обоснование 89 фитосозологически ценных участков, перспективных
для включения в природно-заповедный фонд Донецкой обл., что увеличит общую площадь охраняемых
территорий более чем на 20 тис. га. Указаны характерные для них типы растительности, а также наиболее
научно ценные виды растений, популяции которых находятся на этих участках.

Исследована типологическая структура флороэкотопологических комплексов пастбищных экосистем
юго-востока Украины. Выявлено, что в флорокомплексах преобладают аэропедофитные (от 56 до 91%)
(наименьшее количество характерно для экосистем засоленных (53%) и болотных (56%) лугов, а также
песчаных степей (60%) безрозеточные (53– 60%) стрежнекорневые (49–66%) (наименьшее количество
характерно для настоящих (34%) и болотных (19%) лугов), корневищные (60–80%) травянистые многолетники (46–83%) (наименьшее количество отмечено в флорокомплексе экосистемы песчаных степей –
46% – при увеличении количества мало- и однолетников до 46%). За биологическими типами Раункиера преобладают гемикриптофиты (44–50%), кроме луговых пастбищных экосистем, где существенно представлены геофиты. Количество синантропных видов, как показатель трансформированности
экосистем, колеблется в пределах от 6–9% в флорокомплексах болотных и засоленных лугов до 30–32%
в флорокомплексах водораздельных и овражно-балочных степей на черноземах, остепненных лугов,
что свидетельствует о существенном преобразовании последних.

Дослідження флори, що формується в межах стаціонару по вивченню різних систем землеробства, за допомогою традиційних методів аналізу і візуалізації даних методами багатовимiрної статистики, свідчать
про те, що видовий склад за десять років не лише збільшився, але і змінився за складом. Встановлено, що
відмінності, які відбулися у флорі в період з 2003 по 2012 роки, зумовлені в першу чергу формуванням
спеціалізованих груп рослин у новоутворених в ході випробування ландшафтних систем екотопах.

Наведено відомості щодо нових видів для флори берегової зони Азовського моря і вперше виявлених
місцезнаходжень 5 аборигенних видів судинних рослин. Надано інформацію про локалітети 10 малопоширених інвазійних видів.

У статті наведено результати морфометричного та структурно-функціонального дослідження річних
пагонів Pulsatilla pratensis (L.) Mill. та Pulsatilla patens (L.) Mill. Показана динаміка ростових процесів
у досліджуваних видів протягом періоду вегетації.

Исследованы особенности популяций Koeleria cristata (L.) Pers. в фитоценозах разнотравно-типчаковоковыльной степи на смытых чернозёмах в условиях недостаточной антропогенной нагрузки. Параметры
эколого-демографической структуры (возрастная, виталитетная, пространственная), плотность ценопопуляций K. cristata в фитоценозах на разных стадиях резерватогенной сукцессии имеют индикаторное
значение. Они могут быть использованы как биоиндикаторы состояния фитоценозов различных стадий
резерватогенной сукцессии степной растительности.

Виявлено, що з аборигенних для території України видів роду Artemisia 11 належать до євразійської групи
ареалів, 6 – європейської та 2 – євразійсько-північноафриканської; встановлено, що 32 % цих видів мають на Лівобережжі України відрізок західної межі свого ареалу; 10 з 11 чужорідних видів іммігрували
з різних регіонів Азії. Наведене підтверджує азійське розташування основних центрів походження видів
роду. Ділянка ареалу роду, яка простягнена в Україні, характеризується нерівномірним розподіленням
аборигенних видів: у лісовій зоні зростає 6 видів, лісостеповій – 15, степовій – 19, у Гірському Криму – 11,
що збігається із сучасним еколого-географічним профілем роду. Занесення адвентивних видів відбувається
рівномірно в усі зони.

Приведены результаты шестилетнего культивирования G. lutea. Показаны изменения вегетативных органов растения на ранних этапах онтоморфогенеза. На основании оригинальных исследований определены
особенности культивирования G. lutea. Показано перспективу сохранения вида ex situ.